Розмовляй українською

Твір-есе

Автор:Лопушан Катерина,10-Б

    Саме наша мова,якою ми зазвичай спілкуємось,є найбільшим та найціннішим скарбом суспільства.Ми формулюємо свої думки,спілкуємось з іншими людьми,висловлюємо почуття,але ніколи не задумуємось,що без мови і її багатства та милозвучності було б неможливо це зробити.Чи звертав ти коли небудь увагу на те,що часто на вулицях рідного міста звучить не українська мова,а її видозміна?У наші часи ця проблема дуже актуальна і водночас досить загострена.Ми живемо у час воєнно-політичних дій,що одночасноі підносять,і гасять наші патріотичні почуття.

Мова-це наша культура,що задихається без розвитку і збагачення.З свого боку ми можемо різними способами поширювати її.Насамперед,серед сучасного покоління,яке в деяких випадках не вміє чітко та конструктивно висловлювати свої думки.Більшість людей ромовляє суржиком,який,на мою думку,завдає найбільшої шкоди українській мові.В.Сухомлинський казав:«Говорити такою скаліченою мовою-це все одно,що грати на розстрєній скрипці.Все одно,що з дерева красуню різьбити тупою щербатою сокирою.Скалічена мова отупляє людину,зводить її мислення до примітиву.»

Я вважаю,якби українською мовою розмовляли на всій території України,то,можливо,ми й уникли багатьох проблем.Молоде покоління розуміло б значення рідної мови у становленні держави.У деяких ситуаціях іноземці і навіть жителі України поділяють українців за мовними ознаками.Чи не образливо нам,корінним українцям,розмовляти у рідному краю чужою мовою?Значення рідної мови для суспільства переоцінити неможливо,тому що воно досить велике.Насамперед,це повага до самого себе,адже зрада державних інтересів-це зрада себе.Лише задумайтесь,уявіть це відчуття,коли йдучи вулицями рідного міста,ми будемо чути,цю близьку серцю та душі,мову.

Мова-це наша міць,наша духовність.Любити свою країну і суспільство в якому живемо-це усвідомлювати себе невеличкою частиною одного з наймогутніших народів,який протягом багатьох років і ціною багатьох життів прагнув до свободи і незалежності і домігся свого.Можливо мої слова імпульсивні,але я зовсім не хочу знецінити інші мови перед українською або піднести її,я лише хочу чути її не тільки на уроках і вдома,але й,щоб нею послуговувалися і на державному рівні,і в суспільному житті,Тому,поважаймо країну,в якій живемо,її традиції й культуру,мову і історію.Ми в силах змінити свою державу,варто тільки захотіти.Не будьмо байдужими!