Розмовляй Українською. Така заїжджена тема… Усі типу такі «Я патріот, так, я так активно пропагую українську!» А самі, банально, «будь ласка» разом пишуть. Коли пишеш/розповідаєш / думаєш/ виносиш в маси будь-якими іншими способами теми, на кшталт такої, треба хоч щось Своє про це думати. Своє, а не чуже. Дуже круто звучить зазубрена фраза «так мало людей розмовляють українською, не розуміючи її співучості», написана в Інтернеті. Написано-то, в принципі, непогано, але що ми з цього виносимо для себе? А нічого. Бо тільки напише хтось щось таке, одразу забуде. А далі піде моя улюблена частина : повний і безпросвітний, чарівний і різносторонній світ суржика!Дуже багато різних статистик, що нібито суржиком розмовляють (у різних джерелах) від 50% до 80% населення. Але от що бачу я : з мого немаленького оточення я знаю лишень 2 дівчат, які говорять чистою українською. Та й то, раз на раз не приходиться, наше улюблене «Га? Шо?» і в них час від часу з’являється. Навіть учителі говорять, хоч не так сильно, але на суржику. Деякі намагаються на уроках звести його до мінімуму, але на перервах, між собою, в позашкільний час надто часто чується суржик. Надто сильно на українському народові відбилося московське панування. Занадто. Люблю спостерігати за людьми. Люди, насправді, дуже цікаві. За одним стилем мовлення можна дуже багацько сказати про людину : з якої вона сім’ї, яке оточення для себе вибирає, як раніше казали, з якої вона верстви населення. Адже у всіх них є свої особливості : ті, хто вважає себе «Ілітою*», розмовляють переважно російською; прості, але освідченні люди, розмовляють суржиком ; робочий клас -українська з явним відтінком суржика, хоча основна маса слів чиста українська( це прості, часто вживані слова, але факт, що це українська, залишається фактом), так само говорять у селах – просто, зате на своїй мові. Нещодавно шукала нову музику – випадково потрапив в плей - лист збірник музики українських гуртів. Це просто шок. Серйозно. Абсолютно точно краще від ЛСП, T-fest чи Ольги Бузової. Просто послухайте Jamala «Сумую», «Згадуй, маленька, хто ти» групи BeTwins, “Чом ти не прийшов», кавер групи ГИЧ оркестр на народну пісню, і порівняйте. Пісні нереальні. Але чому ж їх ніхто не слухає? А все дуже просто. Людина – соціальна особа. А подавляюча більшість слухає російських композиторів, тоді як наша молодь хоче не відставати від моди. Коли мені сказали тему твору, який треба написати, я навіть не здивувалася. Це круто, в наш час, з пустим серцем писати на філософські теми і строїти* з себе патріотів. У класі 5 я ходила до одного вельми цікавого викладача з іноземної мови. Він бігло говорив на кількох мовах, дуже часто бував за кордоном і завжди розповідав що там і як, та як саме він вчив мови. І одна його фраза надійно в’їлася мені в голову: «Щоб оволодіти мовою, я думаю на ній. Коли зможеш мріяти на якійсь мові – це означає, що ти прекрасно оволодів нею». Зараз варто написати багато «бла-бла-бла», типу треба думати на українській, і тд і тп і ще багато заучених фраз. Але… Якщо хтось це все ж таки читає, просто задумайтеся. А на якій мові ти мрієш?
Зараз, мабуть, варто сказати щось на кшталт «без мови немає народу», чи ще щось «патрІотІчноЕ*» в цьому стилі, але… серйозно. Кому таке цікаво? Сотні однакових текстів, зі зміненим порядком слів та синонімами. Коли пишеш твір на глибокі теми, у тебе зароджується надія, що саме твій твір допоможе комусь, що саме через тебе хтось вивчить ще одне або два правила з рідної мови, але… як це може статися, якщо усі тексти банальніоднотипнісухі. Люди стараються, пишуть, але… коли читаєш 90% творів, просто (як каже одна особа) «очі кровоточать». Настільки шаблонно…Коли величезна кількість рутинних, стандартних та шаблонних текстів, надія, що твій твір хтось поза межею конкурсу прочитає, повільно згасає, але, як каже Вакарчук, «але надія є-е-е…», тож витрачати свій час на ще один шаблонний текст, аби не образити ранимі душі читаючих цей текст чи щоби попасти під цензуру, я не буду. • *Слова, використані з ціллю підкреслити Іронію написаного.
Розмовляй Українською. Така заїжджена тема… Усі типу такі «Я патріот, так, я так активно пропагую українську!» А самі, банально, «будь ласка» разом пишуть. Коли пишеш/розповідаєш / думаєш/ виносиш в маси будь-якими іншими способами теми, на кшталт такої, треба хоч щось Своє про це думати. Своє, а не чуже. Дуже круто звучить зазубрена фраза «так мало людей розмовляють українською, не розуміючи її співучості», написана в Інтернеті. Написано-то, в принципі, непогано, але що ми з цього виносимо для себе? А нічого. Бо тільки напише хтось щось таке, одразу забуде. А далі піде моя улюблена частина : повний і безпросвітний, чарівний і різносторонній світ суржика!Дуже багато різних статистик, що нібито суржиком розмовляють (у різних джерелах) від 50% до 80% населення. Але от що бачу я : з мого немаленького оточення я знаю лишень 2 дівчат, які говорять чистою українською. Та й то, раз на раз не приходиться, наше улюблене «Га? Шо?» і в них час від часу з’являється. Навіть учителі говорять, хоч не так сильно, але на суржику. Деякі намагаються на уроках звести його до мінімуму, але на перервах, між собою, в позашкільний час надто часто чується суржик. Надто сильно на українському народові відбилося московське панування. Занадто.
ВідповістиВидалитиЛюблю спостерігати за людьми. Люди, насправді, дуже цікаві. За одним стилем мовлення можна дуже багацько сказати про людину : з якої вона сім’ї, яке оточення для себе вибирає, як раніше казали, з якої вона верстви населення. Адже у всіх них є свої особливості : ті, хто вважає себе «Ілітою*», розмовляють переважно російською; прості, але освідченні люди, розмовляють суржиком ; робочий клас -українська з явним відтінком суржика, хоча основна маса слів чиста українська( це прості, часто вживані слова, але факт, що це українська, залишається фактом), так само говорять у селах – просто, зате на своїй мові.
Нещодавно шукала нову музику – випадково потрапив в плей - лист збірник музики українських гуртів. Це просто шок. Серйозно. Абсолютно точно краще від ЛСП, T-fest чи Ольги Бузової. Просто послухайте Jamala «Сумую», «Згадуй, маленька, хто ти» групи BeTwins, “Чом ти не прийшов», кавер групи ГИЧ оркестр на народну пісню, і порівняйте. Пісні нереальні. Але чому ж їх ніхто не слухає? А все дуже просто. Людина – соціальна особа. А подавляюча більшість слухає російських композиторів, тоді як наша молодь хоче не відставати від моди.
Коли мені сказали тему твору, який треба написати, я навіть не здивувалася. Це круто, в наш час, з пустим серцем писати на філософські теми і строїти* з себе патріотів.
У класі 5 я ходила до одного вельми цікавого викладача з іноземної мови. Він бігло говорив на кількох мовах, дуже часто бував за кордоном і завжди розповідав що там і як, та як саме він вчив мови. І одна його фраза надійно в’їлася мені в голову: «Щоб оволодіти мовою, я думаю на ній. Коли зможеш мріяти на якійсь мові – це означає, що ти прекрасно оволодів нею». Зараз варто написати багато «бла-бла-бла», типу треба думати на українській, і тд і тп і ще багато заучених фраз. Але… Якщо хтось це все ж таки читає, просто задумайтеся. А на якій мові ти мрієш?
Зараз, мабуть, варто сказати щось на кшталт «без мови немає народу», чи ще щось «патрІотІчноЕ*» в цьому стилі, але… серйозно. Кому таке цікаво? Сотні однакових текстів, зі зміненим порядком слів та синонімами. Коли пишеш твір на глибокі теми, у тебе зароджується надія, що саме твій твір допоможе комусь, що саме через тебе хтось вивчить ще одне або два правила з рідної мови, але… як це може статися, якщо усі тексти банальніоднотипнісухі. Люди стараються, пишуть, але… коли читаєш 90% творів, просто (як каже одна особа) «очі кровоточать». Настільки шаблонно…Коли величезна кількість рутинних, стандартних та шаблонних текстів, надія, що твій твір хтось поза межею конкурсу прочитає, повільно згасає, але, як каже Вакарчук, «але надія є-е-е…», тож витрачати свій час на ще один шаблонний текст, аби не образити ранимі душі читаючих цей текст чи щоби попасти під цензуру, я не буду.
• *Слова, використані з ціллю підкреслити Іронію написаного.
Автор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити